Подорож до Ельдорадо - Страница 55

— Ідеальний? Можливо, в дечому. Але з нашої точки зору. А взагалі, нічого ідеального нема і не буде, допоки існує людство. Через сумніви — вище і вище. До зірок.

Ми довго стояли мовчки. Я вдивлявся у фреску Врубеля і вже помічав не тільки той шмат штукатурки, що відвалився в правому нижньому кутку. Потроху почав і до мене доходити її демонічний дух, її трагізм і воднораз возвеличення всемогутньої допитливості людського розуму.

Вже біля воріт лікарні я наважився запитати у Панька:

— А куди ви підете, що збираєтеся робити, як випишуть звідси?

— Ех… — він зітхнув важко. — Куди? Якби дозволили, пішов би вчитися. Я ж зовсім-зовсім темний. Нічого не знаю. А не приймуть — що ж… Подамся на село. Знайду такий колгосп, де ще коні не перевелися. Змалку до коней мене тягло, та нечиста сила попутала, підняло й закрутило мене й понесло по життю перекотиполем… А папірці мої не викидайте, прошу, у кошик. Подумайте. Може, згодяться все-таки? Раціо? Тьху ти, ніяк не можу збутися цього слова! Ну, гаразд, будьте здоровенькі!

ПІСЛЯМОВА АВТОРА

От і настав час розпрощатися з Таласуном і Купчиком. А втім, не назавжди. Вони ж, хоч і не безсмертні, а омолодилися і проживуть ще не один десяток років. І хтозна, гора з горою не сходиться… Дуже прикро, звичайно, що доля їхня склалася наприкінці отак, але ж проти фактів не попреш. Трикляте золото, через яке віками лилася кров, через яке стількох страждань зазнало людство, і цього разу зробило свою чорну справу. А фотографії? Хай словам важко повірити, але ж фото! В тім і біда, що на зворотному шляху аргонавтам довелося пройти через страшенні випробування. Не раз вони вже прощалися з життям, коли шторми та бурі накривали їх високими хвилями з головою.

Ах, якби я взявся описувати зворотний шлях Панька і Семена! Мені треба було б цілий розділ присвятити тому, як їхній човен попав у густий плавучий острівець, відірваний течією від Сарагосового моря, як гвинт щохвилини заплутувався в густій рослинності того хиткого острівця, і звірюка Л-6, який все витримував, цього не міг знести і щохвилини вмовкав. Мені довелося б розповісти, як на аргонавтів напала велетенська морська змія і мало не подушила їх. Мені обов’язково треба було б повідати і про нахабну меч-рибу, котра при вході човна в Гібралтар пронизала наскрізь дно — дошки, просякнуті трансформаторним маслом, все витримали, а от меч-рибі піддалися. Я розповів би, як Семен відрубував сокирою меч отій пришелепкуватій рибині і як він ухитрився залатати дірку. Я, безумовно, з приємністю зупинився б і на тому веселому відрізку шляху, коли омолоджені Галасун і Купчик занудилися серед Середземного моря, пристали до грецького берега і справили величезне враження на тамтешнє жіноцтво. Одне слово, наша документальна повість розбухла б до розмірів графоманського роману, і серед тих принадних фактів та епізодів потонуло б найголовніше. А тому не піддався спокусі і швидше-швидше до кінця, бо план у видавництві, кажуть, ось-ось затвердять. Спробуй тоді пробитися. Відкладуть ще на рік, а справа не терпить. Що ж стосується фотографій, то відзняті Семеном Михайловичем стрічки замокли, емульсія розповзлася. Та, зрештою, ніхто всерйоз і не брався за відновлення тих стрічок. Дивом уціліла лише перша стрічка, та вона, на жаль, мало прислужилася мені. Це ті кадри, на яких зафіксовано початок шляху — Дніпро, Чорне море, Дарданелли, Егейське море. Вода, далекі береги…

Після Кирилівки я відвідав пункт прийому утильсировини на Подолі, родини Купчика і Галасуна, з’їздив також до Севастополя і Карадазької філії Інституту південних морів. До речі, мав бесіду з Москальчуком. Він успішно захистив докторську дисертацію і справив на мене досить приємне враження. Не знаю, чому так скептично відгукувався про його інтелектуальний потенціал Кацо. І з Кацо, до речі, теж історія підтвердилася. Документально підтвердилася. Так що все, абсолютно все, що розповів мені Галасун, збігається з дійсністю. У додатку подаю копії тих документів, які збереглися, в хронологічному порядку. Нічого в них не чіпав — ані титли, ані коми. Звісно, усвідомлюю, що їх малувато, але нічого не вдієш — справа не така проста, та й часу було обмаль. Хотілося якнайшвидше викласти все на папері. Я повністю переконаний, що зібраний матеріал розвіє щонайменші сумніви будь-якого прискіпливого читача.

Київ,

1-30 квітня 1967 р.

Додаток

ТЕЛЕГРАММА

Карадага, 5 13 14 02

Севастополь, Институт южных

морей, директору Водяницкому

СЕГОДНЯ ВРЕМЯ РЕШАЮЩЕГО ЭКСПЕРИМЕНТА РАЙОНЕ КУЗЬМИЧЕВЫХ КАМНЕЙ УШЕЛ СТОРОНУ ОТКРЫТОГО МОРЯ ПОДОПЫТНЫЙ ДЕЛЬФИН КЛИЧКА «КАЦО» ОКОНЧАНИЕ ДОКТОРСКОЙ ДИССЕРТАЦИИ УГРОЗОЙ СРЫВА ПРОШУ ОРГАНИЗОВАТЬ ПОИСКИ ИЛИ ПРИСЛАТЬ РАВНОЦЕННУЮ ЗАМЕНУ МОСКАЛЬЧУК.

ТЕЛЕГРАММА

Крынок 77/8203 5 18 908

Киев, Нижний Вал, 17, кв. 3, Купчик

ПРОТЯЖЕНИИ ВСЕГО ЛЕТА КУПЧИК ГАЛАСУН СПИСКАХ ОТДЫХАЮЩИХ ОТСУТСТВУЮТ ДИРЕКТОР РЫБЕЦ.

ДОПОМОГА ПРИЙШЛА ВЧАСНО

Одеса (Від нашого нешт. кор. І. Молдована). Дизель-електрохід «Одесса» завершував останній рейс сезону навколо Європи. 2 жовтня на далеких підступах до Гібралтару помічник капітана і численні туристи помітили невеличкий човен розгойдуваний хвилями Атлантики. Незважаючи на загрозу зриву графіка, помічник капітана наказав змінити курс і застопорити машини біля човна. В ньому виявили двох до краю виснажених рибалок невідомої національності, яких недавній шторм відніс далеко у відкритий океан. Продукти в рибалок давно кінчилися, вийшло й пальне. Команда дизель-електрохода спустила в човен продовольство і пальне для мотора. Іноземні рибалки рухами і вигуками виявили сердечну вдячність морякам. Їм загрожувала неминуча загибель, але безкорислива допомога прийшла вчасно.